Важкі часи для Одеси

Хаос, який охопив Україну в останні місяці, зачепив і Одесу. В цьому зазвичай спокійному і розслабленому місті тепер з’явилася напруга, якої вже не відчувалося багато десятиліть.  Одесити, які люблять говорити про погоду, мистецтво та спорт, зараз розпочали нескінченні політичні дебати. Думки міських жителів розійшлися; вони шукають, хто винний в тому, що сталося. Місто, яке завжди славилося толерантністю (незважаючи на деякі трагічні події минулого, наприклад, єврейські погроми на початку ХХ століття), зараз не впізнати.

Одеса опинилася в середині політичних подій 30 листопада, коли спецзагони міліції побили групу студентів на головній площі Києва - Майдані Незалежності. Одесити в основному підтримували екс-президента Віктора Януковича та його "Партію регіонів", які отримували тут більшість голосів як на президентських, так і на парламентських виборах. Не вдаючись в деталі, можна сказати, що одна з головних причин такої підтримки – лінгвістичний фактор. В багатьох одеситах глибоко укоренився страх перед штучно створеною загрозою "примусової українізації" та репресіями російськомовних громадян. "Партія регіонів" пообіцяла відстоювати права російськомовних жителів, тож багато людей об'єдналося навколо цієї політичної сили.

Через кілька років багато українців розчарувалися в адміністрації Януковича, і одесити не стали винятком. Людям вже набридло терпіти розгул корупції та важке економічне становище, їх обурювала, зокрема, нездатність влади втілити в життя обіцяні соціальні програми та реформи. Тож, коли розпочався другий Майдан (перший був наприкінці 2004 року), деякі одесити переглянули свої погляди на режим Януковича. Коли люди побачили, як «Беркут» (спеціальний міліцейський підрозділ)жорстоко б’є молодьз числа мирних протестувальників, то навіть палкі прихильники Януковича змінили свою думку. Одеса була втягнута в цю боротьбу, як і будь-яке інше українське місто. В Одесі виник свій Євромайдан та Антимайдан (щодо останнього, то там переважно стояли люди, яких або змушували до цього роботодавці, або яким просто за це платили). Вмісті, яке зазвичай відрізнялося низькою політичною активністю, закипіли пристрасті. Дійсно, протягом багатьох років в Одесіфіксувалася найнижчаявка виборців. Багато людей не ходило на вибори, тому що були переконані, що їхні голоси та участь в політичному житті не мають значення. Загалом, одесити робили ставку на пристосування до тієї політичної фігури або партії, яка приходила до влади. Але невдовзі така політична пасивність зникла.

В той час, коли одесити поділилися на прихильників і противників Януковича, доля його режиму вирішувалася в Києві. Коли екс-президент спішно покинув столицю і незабаром після цього пішов у вигнанні за кордон, здавалося, що найбільш гостра фаза кризизалишилася позаду. Однак, невдовзі виявилося, що на горизонті з’явилася ще більша загроза - агресія Росії. Це змусило жителів Одеси зайняти певну позицію щодо територіальної цілісності України, в тому числі на порядок денний було поставлено питання про майбутній статус міста. Після  російської інтервенції і подальшого приєднання Криму, багато одеситів зрозуміли, що, незалежно від своїх політичних уподобань, вони повинні стати на підтримку єдиної та неподільної України. Варто зазначити, що всі основні соціологічні опитування показують, що більшість громадян виступають за територіальну цілісність України та вважають, що Одеса має залишатися в складі держави.

Швидко сформувавсяпро-український табір, громадські активісти якого організовувалимарші, демонстрації та інші заходи. Низка відомих діячів, в тому числі письменники, журналісти, актори та музиканти, виступили на підтримку єдності України. Відео, в якому вони закликають Володимира Володимировича (Путіна) піти додому (і залишити Україну в спокої) стало надзвичайно популярним в Інтернеті. Ще одним хітом стала "Ода до радості" Бетховена, яку виконав оркестр одеської філармонії на знаменитому продовольчому ринку міста «Привоз» (ода була виконана в честь часткового підписання новим українським урядом угоди про асоціацію з Європейським Союзом, неофіційним гімном якого є вищезгаданий музичний твір).

Жителі міста доклали великих зусиль, щоб допомогти українським військовим частинам, які були виведені з окупованого Росією Криму. Багато солдатів направилися в Одесу, а місто стало штабом ВМС України (не кажучи вже про прикордонників, десантників та інших військових, яких також перевели в Одеську область). По всій Одесі замайоріли українськіпрапори:на будинках і транспортних засобах, на одязі та сумках люди прив'язували жовто-блакитні стрічки.

Коли стало ясно, що Путін не збирається "йти додому", а, навпаки, планує і далі втручатися у внутрішні справи Україні та, можливо, захопити нові території, в місті розгорілися політичні дебати. Погляди одеситів ще більше розійшлися, коли активізувалися проросійські сили, чиї активісти розбили табір на одній з головних площ міста - Куликовому полі. Здавалося, вони з’явилися нізвідки (більшість з них абсолютно невідомі місцевій громаді), але незабаром сталиактивно виступати та висувати нескінченні вимоги. Також почаласяорганізація маршів та інших громадських заходів. Постала реальна небезпека фізичного протистояння між представниками цих двох таборів.

Що ж призвело до активізації проросійського табору? Відповідь проста - російські гроші (хоча є багато способів передати грошові кошти активістам, слід мати на увазі, що Генеральне консульство Росії знаходиться в Одесі). Українська православна церква (Московського патріархату) здавна відома проросійською та антиукраїнською пропагандою. Українофобію серед населення посилювали і багато російських медіа каналів,які постійно цинічно та безсоромно спотворювали правду.Також на людей сильно вплинула хвиля чуток про начебтоможливі репресії проти російськомовних громадян. Цей страх охопив багатьох на сході та півдні України. Географічно Одесарозташована поблизу Придністров'я (самопроголошена невизнана республіка, про-російський анклав на півдні Молдови), через яке в Одеську область потрапляло багато росіян та проросійських агентів. Також не так далеко розташований Крим, між яким та материковою Україноюне було розірвано транспортне сполучення.

Слід зазначити, що в Одесі склалася дуже важка ситуація, особливо загострилися питання керівництва та захисту населення. Місто зіткнулося з серйозними та взаємопов'язаними проблемами: корупцією, некомпетентністю, безвідповідальністю та нелояльністю, а це небезпечна суміш. Вертикаль влади, яка існувала в часи Януковича, дала тріщину, коли він спішно покинув країну. Більшість політичних діячів Одеси, які належали до Партії регіонів,почали залишатиїї ряди в парламенті, в регіональних та міських радах. Поки що питання, на чий бік вони пристануть, залишається відкритим. Зараз в місті немає консолідованої політичної еліти, яка б могла і була готова стабілізувати ситуацію. Звичайно, багато кому не подобається теперішній перехідний уряд в Києві. Інші ж намагаються налагодити зв'язки з новим урядом, а це викликає побоювання, що корупція переживе смерть старого режиму.

Одеса здавалася некерованою. Мер, якого вибрали на останніх виборах (пан Костусєв), пішов у відставку і обов'язок піклуватися про місто було покладено на пана Бриндака, якому явно не вистачає підтримки і політичної ваги в місті. Губернатор, призначений тимчасовим урядом в Києві – пан Немировський –з усіх сил намагався об'єднати громадян, але незабаром виявилося, що він погано підготовленийі не може ефективно управляти регіоном, де йому не вистачає підтримки впливових фігур.

До цієї вже достатньо невтішної картини треба додати, що місцевих співробітників правоохоронних органів і служб безпеки не можна було назвати фактором стабілізації ситуації в місті. Більшість з них були відданими режиму Януковича і тепер почувалися, в кращому випадку, розгубленими.Деякі вирішили не підкорятися новому уряду в Києві та влаштовувати саботаж. Багато міліціонерів симпатизували сепаратистам (адже багато хто з них походив з тих же соціальних верств українського суспільства). Численні звернення в міліцію та служби безпеки в Одесі щодотого, щоб вони вжили заходів проти сепаратистів, які явно порушували законодавство України, залишалися, більшою мірою, без відповіді.

Коли сепаратистський рух, який безпосередньо підтримувався Росією,активізувався в Донецькій та Луганській областях, стало очевидним, що на черзі – Одеса. Це пов'язували з заявами пана Путіна про регіони на півдні та сході України як про частини так званої «нової Росії» («Новоросії»), які начебто є частиною російської спадщини та входять в її, а не українську сферу контролю. Тож не дивно, що в місті посилювалася напруга. Все почалося з локальних зіткнень: на проукраїнський блок-пост напали з гранатою (сім людей отримали поранення), коктейлі Молотова кинули в декількох супермаркетах і банках, а один – біля дверей історичного факультетууніверситетуім. Мечникова в Одесі. Тож в місті утвердилася тенденція до дестабілізації ситуації, і всі попередні події виявилися лише репетицією.

Настало 2 травня. Цей день, в який відбулася різанина, безсумнівно, залишиться одним з найтрагічніших в історії міста. Проросійські головорізи, відчуваючимовчазне схвалення і навіть пряму підтримкуміліції, напали на мирних учасників проукраїнського маршу, більшість з яких були футбольними фанатами місцевої команди "Чорноморець". До них приєдналися і шанувальники команди "Металіст" (Харків), яка в той час приїхала в місто (слід зазначити, що футбольні вболівальники – так звані «ультрас», стали однією з найбільш серйозних проукраїнських сил в країні). На марш вийшло і багато одеситів, деякі цілими сім'ями та з дітьми. На них напали озброєні сепаратисти. Люди гинули від куль. Численні фото та відео матеріалисвідчать про застосування автоматичної зброї озброєними сепаратистами. Після цього розпочалися вуличні бої. Так як всі події транслювалися в прямому ефірі на ТБ, то не дивно, що одеситів обурив цей напад і вони вийшли на вулиці. Інші ж приєдналися до них після закінчення футбольного матчу. Незабаром ті, хто розпочав насильство, залишилися в меншості. Деякі з них були блоковані в центрі міста. Інші захопили будинок профспілок на Куликовому полі, де сепаратистське наметове містечко стояло вже багато тижнів. Їх оточив розлючений натовп, який бачив як їх друзіврозстрілюють у центрі міста. Будівлю оточили, з обох сторін летіли пляшки із запальною сумішшю, каміння та металеві предмети. Кажуть, що була і стрілянина. В розпал бою в будівлі спалахнула пожежа. Людям допомагали вийти з палаючої будівлі і кілька сотень змогло врятуватися. Але пізніше з'ясувалося, що в будівлі загинуло 30 людей, і ще 8 розбилося насмерть. Загальне число жертв становить понад 40 осіб ... Ці події стали найтрагічнішими в Україні з часівкровопролиття в Києві 18-20 лютого. Відносний спокій і рівновага в місті були жорстокозруйновані.

З того часу ситуація в Одесі досить напружена. Місто пережило глибоке потрясіння, люди отримали психологічні травми. Складається таке враження, що силові підрозділи посилюють. Навколо достатньо закликів до помсти і подальшого кровопролиття. Були зроблені певні кроки, щоб заспокоїти населення. Пан Немирівський був звільнений через декілька днів після трагедії, і йому на зміну прийшов новий політик – пан Палиця –  союзник одного з українських олігархів пана Коломойського, який зараз і сам займає пост губернатора  у Дніпропетровській області, та останнім часомзробив собі ім'я,енергійно протидіючи сепаратистам в Україні. Було призначено нового начальника міліції. Навколо міста були посилені блок-пости. До Одеси був надісланий підрозділ національної гвардії.

Найголовніше, є розуміння того, що необхідноґрунтовно та неупереджено розслідувати події 2 травня. Була сформована комісія (в яку мають входити представники різних політичних сил). Пропонується залучити міжнародних слідчих, оскільки існує висока ймовірність того, що висновки місцевого звіту будуть сприйняті частиною городян з недовірою.Лунають численні заклики до примирення.Радує, що вже почалося налагодження взаєморозуміння. Це місто ще заліковує свіжі рани ...